Iван Якович Франко

«Украдене щастя» — класична історія любовного трикутника. Головна героїня Анна в дитинстві страждала від насильства з боку братів, а в юності постраждала через шлюб із нелюбом Миколою. Все через те, що смерть її коханого Михайла...

«Борислав сміється» — роман Івана Франка про нафту на Західній Україні та про зародження робітничого руху. Іван Франко описує створення профспілки на окремому підприємстві. В центрі уваги письменника – робітник Бенедьо...

«Лис Микита» — казка яка увібрала в себе кілька українських народних казок про звірів. Це робить розповідь насиченою і яскравою. Різні звірі приходять перед лице царя Лева та його дружини, щоб поскаржитися на підступного і...

На матеріалі життя й побуту Тухольської громади ХІІІ ст. письменник спробував змоделювати ідеальне суспільство, де переважають моральні цінності та високі ідеали.

Іван Якович Франко – видатний український дослідник, письменник, поет, драматург, перекладач, громадський діяч. Найбільш відомим циклом із життя українського народу вважають «Бориславські оповідання» куди також входять...

У новелі І. Франка «Сойчине крило» змальована жіноча доля в новітній інтерпретації. Героїня дуже помилилася у своєму виборі, і це призвело до тяжких моральних та фізичних страждань. Тому вона згадує своє перше чисте й незаплямоване кохання,...

Своє захоплення жінкою-матір'ю, безсмертним полотном «Сікстинська мадонна» І. Франко висловив у формі сонета. У Мадонні поет вбачає богиню, «райську рожу», і, хоч не знайшов для себе богів на небесах, цій — поклониться, як богині. Краса Мадонни...

Провiдною темою повiстi I. Франка «Перехреснi стежки» є тема кохання молодого адвоката Євгенiя Рафаловича й Регiни Твардовської. Рафалович приїздить у справах в галицьке повiтове мiсто. У цьому мiстi вiн знайомиться зi Стальським, дружиною...

Поема «Мойсей» — одна з вершин творчості І. Франка. У ній на основі біблійного сюжету розглядається історичний шлях нації, способи пробудження національної свідомості, історичної пам'яті. Алегоричний образ Мойсея розкриває роль визначної...

«Легенда про вічне життя» І. Франка — це поетичний роздум про смисл буття людини - для чого вона живе, що є для неї найціннішим. Чарівний горішок безсмертя отримували по черзі аскет, цар, коханка царя, генерал, куртизанка. І кожен із них не...

Прочитавши збірку «Зів'яле листя», деякі критики зарахували її автора до декадентів. Гостре заперечення цього знаходимо у вірші-ораторії «Декадент». Твір має яскраві ознаки публіцистичного стилю, який допомагає глибше розкрити образ поета, життя...

Вірш «Гімн» І. Франка — одна із найсильніших за звучанням, за могутністю думки та заклику поезій громадянської лірики в українській літературі. Завжди в суспільстві будуть знаходитися «вічні революціонери», небайдужі до народного горя, страждань...

Гріє сонечко! Усміхається Небо яснеє, Дзвонить пісеньку Жайвороночок, Затонувши десь В бездні-глубині Кришталевого Океану...

Свічку поставив ти в церкві перед образами, багачу! Добре зробив ти: ось бач — ярко та свічка горить.

На дупластій, головастій вербі над річкою звила собі Ворона гніздо. Не сподіваючись ніякого лиха, нанесла яєць, висиділа, а коли повикльовувалися з яєць Вороненята, стара Ворона полетіла шукати для них поживи.

Пасся раз Осел на пасовиську та якось наблизився до лісу, а за пнем сидів Вовк, вискочив до Осла й хотів його роздерти.

Був собі у господаря Пес, що жив у великій дружбі з Вовком. Зійдуться, бувало, на краю лісу під старим дубом та й балакають собі то про се, то про те. Пес розповідає Вовкові, що чувати в селі, а Вовк Псові розповідає лісові новини.

Сонце досягало вже полудня. Годинник на ратушевiй вежi вибив швидко i плачливо одинадцяту годину. Вiд громадки веселих, гарно повбираних панiв-обивателiв дрогобицьких, що проходжувалися по плантах коло костела в тiнi цвiтучих каштанiв, вiддiлився...

Абу-Касимові капці – віршоване оповідання Івана Франка, в основі якого лежать схидні мотиви, у свій час отримало схвальну оцінку Агафангела Кримського, професора арабської мови в Лазаревськім інституті в Москві. Вперше було опубліковане у Львові у...

Певно, не раз тобi доводилося, шановний читачу, вичитувати в критичних статтях та оцiнках такi осуди, як: отеє мiсце вийшло вельми поетичне, мова у сього автора вельми мелодiйна, або навпаки: в тих вiршах нема й слiду поезiї, проза сього автора...

Було це восени. Біжить Лисичка польовою дорогою та й зустріча їжака. — Добрий день, їжаче-небораче! — крикнула Лисичка. — Здорова була, Лисичко-сестричко! — відповів їжак. — Знаєш що, їжаче, ходім зі мною! — Куди ж ти зібралася?

Була собі Синиця. Невідомо, що їй збрело в голову, що звила собі гніздо на самім березі моря на невеличкому кущику. Поки море було спокійніше, все йшло гаразд. Синиця нанесла яєць і почала висиджувати їх. Аж ось повіяв вітер, розгулялося море,...

Ходив собі Вовчик-братик по лісі, ходив, та й спіткала його тяжка пригода. Побачили його ловці-молодці та й почали за ним гнатися. Тікав Вовчик лісом, лісом, а далі прийшлося вибігти на биту дорогу. А дорогою в ту хвилину йшов з поля чоловік з...

Жив собi в однiм лiсi Лис Микита, хитрий-прехитрий. Кiлька разiв гонили його стрiльцi, травили його псами, заставляли на нього залiза* (* Залiзо - пастка.) або пiдкидали йому затруєного м'яса, нiчим не могли йому доїхати кiнця. Лис Микита кпив* (*...

Нутро сiльської хати. Нiч. Надворi чути шум вiтру, снiг б'є об вiкна. В печi горить огонь, при нiм горшки. Анна i Настя пораються коло печi. На лавi, на ослонi, на припiчку i на печi дiвчата i парубки, однi прядуть, другi мотають пряжу на мотовилах;...

Життя коротке, та безмежна штука І незглибиме творче ремесло; Що зразу, бачиться, тобі було Лиш оп'яніння, забавка, ошука...

У хвилю задуми стає перед мною Те сковане людське нужденне життє, Стає могилов темною живою І важким стогнанням серце моє рве.

Був собi раз Осел. Забагато йому стало працi i батогiв у господаря."Давай,- думає,- втечу в лiс i буду жити на волi! Буду собi пастися по лiсi, i хто менi що зробить?"

Прошу нiяким свiтом не думати, що се я розповiдаю видумку, або що напис на заголовку сеї повiстки - яка-небудь метафора. Нi, дiло справдi йде про олiвець, i то не цiлий, а кусник от так, вiзьмiмо, три цалi* (* Ц а л ь - мiра довжини, 2,4 см.)...

Був собі в одного господаря Кіт Мурко, а в другого Пес Бурко. Хоч Пес і Кіт звичайно не люблять один другого, та Мурко з Бурком із самого малку були великі приятелі. От одного разу, саме в жнива, коли всі з дому повибиралися в поле, бідний Мурко...

Вниз котиться мій віз. Пов'яли квіти, Літа на душу накладають пута. Вже не мені в нові світи летіти! Війну з життям програв я, любі діти!

Малий Мирон - дивна дитина. Батько втiшається ним i каже, що вiн чудово розумна дитина, але батько, звiсна рiч, сторонничий суддя. Та й ще Миронiв батько - чоловiк уже в лiтах, ледве дочекався дитини, i, значиться, яка там будь собi дитина, все вона...

Нi, не видержу! Не можу довше видержати! Мушу прилюдно признатися до грiха, хоч знаю наперед, що на душi менi не буде легше вiд того. Адже ж вiдплата тут неможлива, бо яка ж вiдплата може винагородити невинне пролиту кров, надолужити замордоване...

Жив собі Вовчик-братик і Лисичка-сестричка, й задумали вони взятися чесно на хліб заробляти. Знайшли собі клаптик поля і умовилися посадити на ньому картоплю. Вранці-рано вибралися обоє на роботу — ямки робити та картоплю садити. Дома поснідали, а...

Зустрілася Лисичка з Раком. Стала й дивиться, як він помаленьку лізе. А далі давай над ним насміхатися...

Лисичка з Журавлем дуже заприятелювали. От Лисичка і кличе Журавля до себе в гості...

У просторiм другiм класi нормальної школи отцiв василiан * (* Василiвни - ченцi василiанських унiатських монастирiв.) у Дрогобичi тихо, хоч мак сiй. Наближається година "красного писання", страшна для всiх не так самим предметом, як радше особою...

Надійшла весна прекрасна, Многоцвітна, тепла, ясна, Мов дівчина у вінку; Ожили луги, діброви, Повно гамору, розмови І пісень в чагарнику.

Ішов Кабан у Київ на ярмарок. Аж назустріч йому Вовк. — Кабане, Кабане, куди йдеш? — У Київ на ярмарок. — Візьми й мене з собою. — Ходімо, куме.

Ішов Ведмідь з Вовком по лісі, аж ось зацвірінькала якась пташка у корчах. Підійшли ближче, а маленька пташка з задертим хвостиком скаче по гілках та цвірінькає.

Обриваються звільна всі пута, Що в'язали нас з давнім життєм; З давніх брудів і думка розкута — Ожиємо, брати, ожиєм!

Коли часом в важкій задумі моя поникне голова, легенький стук в вікно чи в двері потоки мрій перерива.

Не знаю, що мене до тебе тягне,Чим вчарувала ти мене, що все,Коли погляну на твоє лице,Чогось мов щастя й волі серце прагне...

Cумно і непривітно тепер в нашій Тухольщині! Правда, і Стрий, і Опір однаково миють її рінисті зелені узбережжя, луги її однаково покриваються весною травами та цвітами, і в її лазуровім, чистім повітрі однаково плавле та колесує орел беркут, як і...

Їжак стояв собі коло дверей своєї нори, заклав лапки за пояс, виставив ніс на теплий вітер та й мугикав собі стиха пісеньку — чи гарну, чи погану, кому яке до того діло? Як знає, так і співає.

Був собі в одному лісі дужий та лютий Ведмідь. Піде було по лісі й душить та роздирає все, що потрапить: одного з'їсть, а десятеро й так покине, тільки дарма життя збавить. Ліс був великий, і звірини в нім було багато, та проте страх напав на всіх....

Вічний революцйонер — Дух, що тіло рве до бою, Рве за поступ, щастя й волю, — Він живе, він ще не вмер.

Герман Гольдкремер встав нинi дуже злий. Вiн все такий, кiлько разiв йому лучається ночувати в Бориславi. А лучається то щотижня раз, в п'ятницю, коли приїздить сюди з Дрогобича оглянути роботу i виплатити рiпникам. Герман Гольдкремер, хоть маєток...